Як замовляти тренінги, щоб отримувати більше
Як замовляти тренінги, щоб отримувати більше Навчання - це лише 10% системи розвитку. Решта 90% відбуваються через практику в роботі та взаємодію з керівником і колегами. У статті розглядаємо: • чому яскраві тренінги не завжди приводять до системних змін у бізнесі; • як сформулювати запит провайдеру, щоб проєктувати процес до і після навчання; • як створити в компанії новий стандарт розвитку за логікою 70-20-10.

Чому разом із програмою тренінгу варто одразу проєктувати, як навчання продовжиться в реальній роботі
Корпоративне навчання зазвичай починається з цілком зрозумілого та практичного запиту:
«Нам потрібно провести тренінг із переговорів».
Або з продажів. Делегування. Зворотного зв'язку. Управління командою.
Далі процес розгортається за добре знайомим сценарієм. Компанія шукає провайдера, обговорює програму, узгоджує тривалість, формат та деталі адаптації під бізнес.
Хороший провайдер збирає інформацію, вивчає контекст, працює з реальними кейсами й проводить якісне навчання.
Учасники залучені, практикуються, опановують нові інструменти та залишають позитивний зворотний зв'язок. Тренінг завершується.
І саме в цей момент варто поставити запитання, яке значно рідше звучить на етапі його замовлення: а що відбудеться далі?
У понеділок вони повернуться на роботу
Під час тренінгу учасник може чудово відпрацювати новий інструмент. Проте після його завершення він повертається у свій звичний робочий контекст: до поточних задач, процесів, колег і сформованих стереотипів роботи.
Уявімо керівника, який навчився ефективніше делегувати. На тренінгу він розібрав алгоритм, спробував його в рольовій грі й отримав зворотний зв'язок від тренера. Але що відбувається далі?
- Чи з'явиться в його реальному розкладі задача, яку він ризикне делегувати?
- Що станеться, якщо перша спроба виявиться невдалою?
- З ким він зможе обговорити цей досвід і відкоригувати дії?
- Чи підтримає новий підхід його безпосередній керівник?
- Чи відбудеться друга спроба?
Усі ці події розгортаються вже поза межами навчальної аудиторії. Проте саме від них залежить, чи стане отриманий інструмент частиною щоденної практики, чи залишиться лише приємним спогадом про цікавий захід.
Не вимагайте від 10% результату всіх 100%
У цьому контексті дуже корисною є логіка моделі 70-20-10. Не як сувора математична пропорція, а як системний погляд на те, як людина навчається впродовж життя.
- 10% - це формальне навчання: тренінги, курси, воркшопи.
- 20% - це розвиток через взаємодію з іншими людьми: керівниками, колегами, наставниками, а також через спостереження та зворотний зв'язок.
- 70% - це досвід, який здобувається безпосередньо в роботі: реальні задачі, нові виклики, пошук рішень, помилки та їх аналіз.
Тренінг може якісно виконати свою частину роботи: дати новий погляд, показати інструмент, створити безпечне середовище для першої спроби та надати якісний фідбек. Проблема виникає не на рівні цих 10%. Вона виникає тоді, коли від них автоматично очікують повного та беззаперечного результату для всього бізнесу.
А якщо інакше замовити сам тренінг?
Уявімо компанію, яка планує розвинути переговорні навички менеджерів.
Звичний запит провайдеру зазвичай звучить так:
«Розробіть і проведіть для нас дводенний тренінг із переговорів».
А тепер спробуємо трохи змінити фокус:
«Нам потрібно розвинути здатність менеджерів ефективніше вести переговори. Запропонуйте навчальне рішення і покажіть, як інструменти з формального навчання будуть перенесені в реальну роботу».
Здається, це лише незначна зміна формулювання. Проте вона кардинально змінює предмет розмови із провайдером. Тепер недостатньо просто показати програму двох навчальних днів - потрібно спробувати заздалегідь розпланувати весь процес навколо них:
- Що учасники можуть зробити ще до початку тренінгу?
- Які реальні робочі ситуації варто принести в аудиторію?
- Що саме потрібно відпрацювати в безпечному тренінговому середовищі?
- Що учасник спробує в реальній роботі одразу після навчання?
- З ким і як він обговорить цей перший досвід?
- Яку роль у цьому відіграє його безпосередній керівник?
- Що з цього може організувати провайдер, а що повинна забезпечити сама компанія?
Тренінг не зникає. Він просто стає частиною більш цілісної та ефективної системи розвитку.
Очікуйте ширшого підходу від навчального продукту
Якщо компанія приймає таку логіку, змінюється сам підхід до проєктування та закупівлі навчальних програм. До стандартних запитань про тренерський досвід, програму та вправи додаються нові, системні запитання:
- Що ви пропонуєте зробити до початку навчання?
- Як учасники застосовуватимуть нові інструменти в реальній роботі?
- Які робочі задачі можна використати як майданчик для практики?
- Якою буде роль безпосереднього керівника після тренінгу?
- Як буде організовано зворотний зв'язок?
- Що для цього зробить провайдер, а що має підготувати компанія всередині?
Це заклик не до того, щоб вимагати від самого тренінгу неможливого. Це заклик очікувати від усієї навчальної програми більшого, ніж просто один чи два дні в аудиторії.
Один тренінг може змінити наступні десять
Найцінніший результат такого підходу полягає навіть не в тому, що одна конкретна програма стане ефективнішою. Змінюється сам принцип, за яким компанія надалі будує розвиток своїх людей.
Наступного разу запит «Нам потрібно навчити керівників давати зворотний зв'язок» вже не зупинятиметься на пошуку тренера та погодженні слайдів. До нього природно додадуться питання:
Де вони це практикуватимуть? Хто підтримає їх після навчання? Як створити середовище, у якому це стане нормою?
У такий спосіб логіка 70-20-10 перестає бути просто абстрактною концепцією. Вона стає практичним інструментом для проєктування рішень.
Новий стандарт для компанії
Коли замовник планує наступний навчальний проєкт, варто обговорити з провайдером не лише події всередині аудиторії, а й цілісний контекст навколо них: роботу до та після, застосування в реальних задачах, а також взаємодію між співробітником і керівником.
Тоді замість питання «Скільки коштує тренінг?» з'являється значно сильніше:
«Що можна зробити, щоб отримати від цих інвестицій максимальну віддачу?»
Саме навколо цього підходу побудовано бізнес-симуляцію «Робота, яка навчає».
Її мета - не просто розповісти про модель 70-20-10, а дати змогу учасникам на власних і модельних кейсах прожити цей досвід, побачити наслідки своїх рішень і пропрацювати середовище, у якому робота сама стає головним місцем для розвитку.
Ключова цінність цієї програми полягає в тому, що її проходження формує чіткий внутрішній стандарт для організації. Компанія отримує практичну методологію, яка дає змогу надалі системно замовляти, проєктувати та впроваджувати будь-який розвиток співробітників.